Срібний вовк (Львів) Клуб історичної реконструкції - Срібний вовк
Привіт, гість 21 Вер, 2013 - 01:26 Українська Російська
Головна
Проекти
Архіви
Форуми

 

 
 

У даний час 0 користувачів онлайн.

Ви анонімний користувач.




Цены в cредневековой Англии >>

Czехо-Sловацька реконструкція - або як Фавн побував на фесті

Опубліковано: Faun | Нд, 28 Сер, 2005 Надрукувати | Відправити | переглядів: 6697 |

(с) Faun

Замок Девін стоїть над місцем, де а) зливаються Дунай і Морава, б) сходяться словацький і австрійський кордони. Крім того, від Братислави до нього ходить автобус (15 хвилин), а з Відня - електричка (30 хвилин).

Замок будувався довгими століттями, спочатку моравами, потім мадярами, потім австріяками, не раз його брали в облогу і руйнували, але, як це достатньо часто бувало з замками, найбільш нищівного удару йому було завдано якраз тоді, коли він вже нікому і ні за яких обставин не загрожував - на початку 20 століття група молодих словацьких скаутів вирішила, що годі стояти над Дунаєм цій пам’ятці поневолення неньки-Словаччини клятими мо.. Тобто, клятими мадярами, і почала його розбирати. Розібравши на 3/4, правда, вирішила, що і так добре....

Минуло півстоліття, чим більше замок руйнувався, то більше його починали вважати пам’яткою історії, потрошку відбудовувати і зберігати, і, як це знову ж таки буває досить часто, на якомусь етапі у замку завелися реконструктори. А реконструктор, як ми знаємо, це така людина, якій хочеться мати хоч маленький, але фестиваль - головне, щоб свій - щоб можна було з лопатою повзати по замку і радіти - який я великий художник.

Тепер кожного серпня в замок приїжджають реконструктори - з інших міст Словакії, з Чехії, і навіть, парадоксально, з клятої Мадярщини. А сьогодні приїхав і я - подивитись.

З самого початку фестиваль справляв враження доброї організації - на вході в замок, крім контролера білетів, стояли двоє приємних молодих людей у майках "секюріті" і зі слідами не долікованого синдрому Дауна на обличчях. Крім того, по території замку, для підтримання належної санітарно-гігієнічної атмосфери, ходили два лицаря у кольчугах, і тягали за собою пластикові контейнери для сміття на колесах. За старою доброю реконструкторською традицією, було багато пива і цілий один біотуалет.

Крім організаторів - братиславського "Аргайлу", також за усталеною реконструкторською традицією, з бейджами "VIP" тусувалися їх друзі, і друзі їхніх друзів - багато худорлявих готів, і "їх подруг, кремезних та не гордих" ((С)) Подеревянський).

Сам фестиваль відбувався на сценах - на головній сцені, і на допоміжній сцені для стрілецького турніру. Обидві сцени поміщалися на просторому трьохсотметровому газоні між зовнішньою і внутрішньою стінами замку, а також там поміщалися намети з сувенірами і ціла лінія палаток з пивом і "їдлом", як ті словаки кажуть на нашу ковбасу з хлібом.
Спочатку я обнюхав сувенірщиків. Сувенірщики, у псевдоантуражних шмотках, пропонували міні-Вернісаж (це для львів’ян) або, якщо хочете, міні -Андріївський (це для киян і гостей столиці), з склом, керамікою, фенічками, "патрєтами" на замовлення мілками на картоні, і навіть пряниками. Були ще, для антуражу, дерев’яні мечі, луки і стріли, а ще був коваль, який робив вигляд, що кує доcпєх, щоб краще продавалися ножики на розкладці перед його "дистриб’ютором". Був ще там, для особливо азартних, меч за 300 євро, і завіси на гараж. Збоку від коваля два реконструктори продавали з толком зроблені шкіряні сумочки і взуття. Одна з сумочок була з кельтським взором, і не простим, а зробленим сусальним золотом, і тому коштувала на половину дорожче іншої, з простим тисненням, а як виглядала ця остання, ви побачите на мені в Луцьку через два тижні, тому що 1000 крон (25 євро) я не пошкодував.

Перше, що відділяє нашу реконструкцію від їхньої - це те. що там про бої і бугурти, принаймні, перед глядачами, і не чули. Виступ команди там відбувається у вигляді театру з притягнутим за вуха сюжетом, який пояснює, чому на сцені періодично з’являються двоє молодих людей одної чи різних статей, і починають дзвеніти залізом.

Коли я підійшов ближче до сцени, там якраз виступали чехи з-під Брна, а може Оломоуца. Чехи, під радісні пояснення свого харизматичного лідера, без шоломів і не зловживаючи рукавицями (не кажучи вже про такі ексцеси, як кулаки), але зате всі як один у шикарних латних ногах. Я вже збирався вголос сказати "Що за ошуканство!" (хто хоч трошки знає чеську мову, зрозуміє, що я маю на увазі), але ту на сцену видзвенілі двоє лбів у повних максиміліанах, з залізними павезами, один - з шестопером, другий - з ціпом з здоровим шипастим ядром на ланцюзі. Я спочатку подумав, що це справжні, потім подумав, що з резини, тому що ідіотів лупити таким справжнім нема. А потім лби почали бій, і я зразу зрозумів, що правильною було все-таки те, що я подумав спочатку - моравці добросовісно, з повним замахом рукою, по черзі били одне одного по щитах, від чого щити дзвеніли, а я прикидав кінетичну силу такого удару.

Ясно, що бій був не тільки постановочним, але і багатократно відпрацьованим, але, думаю, немало з вас зі мною погодиться, що чавунна гуля на ланцюзі довжиною в пів руки робить межу між постановочним і не постановочним боєм дуже умовною.

Врешті-решт, після декількох моментів, коли шестопер таки з’їздив по забралу, а ядро ціпа пролітало так близько від наруча, що я чекав на сочний "хрусь" променевої кістки, бій закінчився, і довелося аплодувати, забувши, що три хвилини тому збирався клеймити чехів як явний ацтой.

Між боями чехів, на сцені чешки вправно станцювали бранлі і павани, і навіть диванний плюш на одній з них враження не зіпсував.

Крім того, на сцену вийшла дамочка у чорній бандані і розвіваючихся шмотках, і загадково підморгуючи, спробувала станцювати белліденс, від чого наївна публіка ревіла і плескала у долоні, а я тихо думав про себе по черзі то "йаду мне, йаду", то "Хасан, віддай мені свої легіони, тобто Алісу і Ко".

Пізніше братри-гусити з словацького міста "Червений Камень" гучно постріляли туалетним папером з піштал і гаківниць, налякавши слабку глядацьку стать, яка так і не повірила, що туалетним папером ще нікого не вбили, і навіть не поранили.

Потім дядя в костюмі ДеТревіля анонсував бій на шпагах, потім на шаблях з невірним бусурманом - хто переміг, в контексті з боротьбою з ісламським тероризмом і фундаменталізмом, думаю, не варто і казати.

Потім було оголошено бій на мечах між прекрасними дамами. Дами спочатку достатньо рутинно постукали кінцями клинків, тримаючи півтораручники точно як катани, а потім, щоб пожвавити дійство, мечі покидали, і кинулися одна на одну з кулачками. В процесі такого "ближнього бою" вони впали, і сукня одної з них задралася вище пояса.

Тут мене, як кожного реконструктора, пройняло тріпотіння і неспокій, змішаний з легким соромом і колосальною цікавістю. Ну, ви знаєте про що я. Звичайно, що знаєте - який лицар не мріє (хоч ніколи у цьому не зазнається) побачити таємничий і сакральний, вічно хранимий нескінченними фортечними мурами спідниць і валами каміз предмет - дамські шосс! Але відкрилася нескромним поглядам зовсім не сакральні і таємничі дамські шосс, а нічим не примітна попа в чорній білизні, яких і я,

І ви, бачили не один десяток. Реконструктори називається.... Халтура! Хай Паша Тур мене побє за ЛОЖЬ, якщо я не правий.

Потім на майданчику історично добре реконструйовані мадяри у оброблених хутром шапках показували чудеса стрілецького мистецтва, а публіка їм аплодувала - дійсно, з 25 метрів у мішень 1,5х1, та ще й без вітру, попаде тільки великий майстер.

Далі публіка слухала середньовічну музику, дивилася на виступи жонглерів, а над нами літали два мисливський сокіл та яструб, роздратовано намагаючись хапнути приманку, яку сокольник розкручував над головою на шнурку.

У перерві між цим усім я перекусив, причому простота системи перекусу підкупала - у першій палатці ти платиш, у другій тобі дають чек, у третій по чеку дають гамбургер, а у четвертій - наливають.

Під вечір, коли програма почала все більш і більш явно повторюватися, я спустився вниз і сів у набитий людьми і враженнями автобус. Враження були різними, в основному прекрасними, але головне моє враження - ви не повірите - купуй українське (білоруське, і т.д.)! Ми рулимо.
Надрукувати | Відправити | переглядів: 6697 |

 Автори  Правила Про нас Контакти  Copyrights 2005-2021(c) Срібний вовк (Львів)